Із трепетом і гордістю згадує Яків Мар'янович військову службу на прикордонній заставі у далекій Туркменії.

Вірний друг – кінь.

На далекій заставі.

На прикордонній заставі з другом Гримом.

Яків – прикордонник.

    Дивлячись на Яшині малюнки, командир застави сказав: “Тобі обов'язково потрібно вчитись”. Згодом він вручив молодому солдату дорогоцінний подарунок – цілий набір паперу та фарб. Отож, служив і готувався до вступу на навчання. А потім здійснилася мрія: успішне навчання в Ашхабадському художньому училищі ім. Шота Руставелі.

Яша – шахтар, після служби в армії.

    Одинадцять років життя в Туркменії – то цікава сторінка в долі художника. Було нелегко: приходилося навчатися і працювати одночасно. Тут відбулося становлення Якова Мар'яновича як художника-оформлювача, художника-дизайнера. 

За улюбленою справою.

   Цікаво, що юнак – виходець із далекого подільського села, серйозно захопився промисловою і прикладною графікою. По закінченні навчання Яків Мар'янович працював у Торговій палаті та міністерстві побутового обслуговування Туркменії, займався промисловою та прикладною графікою. Виконані ним товарні знаки, логотипи, етикетки, різноманітні упаковки отримували нагороди та призові місця на виставках, а деякі із товарних знаків та етикеток друкувалися у Німеччині.

Захист дипломної роботи в Ашхабаді.
 

Перші етикетки, розроблені молодим художником.