Донька Підгірянського краю (до 130-річчя від дня народження української письменниці Марійки Підгірянки). Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка

Про бібліотеку

Ресурси бібліотеки

Сторінка книгомана

Електронний каталог

Зведений електронний каталог БХО

Об’єднана віртуальна довідка

Віртуальна довідка

Вибрані Інтернет-ресурси

Електронний анотований каталог періодичних видань для дітей

Цікаві книжки з книжкового сховища

За знаннями – в електронний світ

Зведений каталог періодичних видань дитячих бібліотек області.

Альманах

Артбуки

Сторінка юного краєзнавця

Проекти та програми

Героїв пам’ятаєм імена

Бібліотечному фахівцю

Конкурси для дітей

Електронна бібліотека

Веб-уроки

Здійснення закупівель

Донька Підгірянського краю (до 130-річчя від дня народження української письменниці Марійки Підгірянки).

ДОРОГІ ДРУЗІ!

А чи знайомі ви з творчістю видатної української письменниці Марійки Підгірянки? Читали її чудові, мелодійні вірші? Ні? Тоді знайомтесь.

                                                        Снилось мені ясне сонце,
                                                        Що в хаті світило, –
                                                        А то лиш так моя мама
                                                        Дивилася мило.
                                                        Приснивсь мені легкий вітрик
                                                        Що пестив колосся, –
                                                        А то мені моя мама
          Гладила волосся.
                                                        Снилась мені ягідочка,
                                                        Як мед – солоденька, –
                                                        А то мене цілувала
                                                        Мама дорогенька.
                                                              (Вірш “Моя мама” із збірки
                                                               “Безкінечні казочки”).

Справжнє ім'я цієї поетеси і вчительки – Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. Мальовниче село Білі Ослави, що на Гуцульщині, – колиска поетеси Марійки Підгірянки. Тут 29 березня 1881 року в сім'ї лісничого вона народилася, виросла, навчилася розуміти природу рідного Прикарпаття, полюбила щирих, працьовитих людей – творців легенд, казок і пісень. Марійка була талановитою і розумною дівчинкою. Дуже любила свого дідуся Миколу Волошина, священика села Заріччя. Він мав велику бібліотеку, навчив Марійку читати і писати не тільки українською, але й іноземними мовами.

Восени 1887 року батька Марійки Омеляна Ленерта перевели, як лісничого, із села Білі Ослави в Уторопи на Косівщині. Тут допитлива Марійка стала ученицею двокласної місцевої школи. Вчилася легко і охоче, мала добру пам'ять, гарно все запам'ятовувала. Здобувати знання допомагав їй батько, який досконало знав німецьку мову, математику, біологію.

Через матеріальні труднощі батькам не під силу було дати вищу освіту усім п'ятьом дітям – її здобув лише син. Дівчатка ж повинні були змиритися зі своєю долею. Їх чекала хатня робота, господарство. Але Марійка на цьому не зупинялася, хотіла вчитися. Маючи тринадцять років, вона починає віршувати, багато читає, записує свої перші вірші, навіяні чудовою природою. Пізніше вона згадувала: “Я – самоук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказували. Та не знаю, чи розуміла добре смерекову мову… Почала я писати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи…”.

                                                      Дзвонить, грає срібна річка,
                                                      А в криштальну воду
          Задивилася смерічка
                                                      Та й на свою вроду.

                                                      Гей, виросла ж та й висока,
                                                      Та нема їй пари:
                                                      Пила воду із потоку
                                                      І сивої хмари.

                                                      Брала пахощі з повітря
                                                      У весняну пору;
                                                      Вибуяла так на вітрі,
                                                      Виросла угору!
                                                            (Вірш “Смерічка” із збірки
                                                            “Ростіть великі”).

Спочатку Марійка писала польською мовою, але читання Шевченкового “Кобзаря” привернуло її до української мови. Сестри часто знаходили Марійчині поезії, складали і зберігали їх.

З малих літ дівчинка мріяла стати вчителькою і будь-що досягти своєї мети. Тому у 1896 році наполеглива гуцулка в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу (так звану виділкову) школу, а у 1990 році у Львові, також екстерном, за жіночу вчительську семінарію – і здобула омріяний фах. З того часу понад 40 років вчителювала в різних школах Галичини і Закарпаття, майже все своє життя провела серед дітей та молоді.

У 1902 році у періодичних виданнях з'явилися її перші вірші за підписом Марійки Підгірянки.

У 1904 році на вчительському віче у Львові Марійка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – учителем Августином Домбровським – людиною прогресивних поглядів. Невдовзі вони повінчалися. У листопаді 1905 року подружжя перейшло працювати у село Рибне на Косівщині – Августин Антонович завідувачем школи, а Марія Омелянівна вчителькою. Тут, у Рибному, народилися їхні сини Остап і Роман, а пізніше – у селі Вороні Коломийського повіту – син Мар'ян і донька Дарія.

У цей час Марія Омелянівна багато писала для дітей, читала твори популярних на той час письменників. У 1908 році вийшла в світ збірка її поезій “Відгуки душі”. Підготовлений до друку рукопис другої збірки “Краплини крові” загинув у вирі першої світової війни.

Гей, нема то так нікому,

                                                        Як школярику малому:
                                                        Він не журиться ніколи,
                                                        Взяв книжечки – і до школи!
                                                        А в тій книжці – малюночки,
                                                        А в тій книжці – співаночки,
                                                        І наука, і забава,
                                                        Бо та книжечка цікава,
                                                        Бо та книжечка рідненька…
                                                        Тулить її до серденька,
                                                        Сторінки все оглядає,
                                                        Вірші радісно читає…
                                               (Вірш “Малий школярик” із
                                                  збірки “Ранкові зустрічі”).

Коли Августина Антоновича забрали на фронт, молода мати Марійка Підгірянка з трьома синами і донькою потрапила в спеціальні табори в Австрії. Чим могла, вона допомагала своїм краянам, організовувала школу для малолітніх українців. І, звичайно, творила вірші, оповідання, п'єси, нариси, в яких виливала тугу за Батьківщиною, жаль за понівеченими людськими долями.

                                                   Моя земленько ти ріднесенька,
                                                                    Як твій чар описати?
                                                   Не затихла ще моя пісенька,
                                                   Щоб про тебе співати.
                                                   Ніч невидная, ніч тихесенька,
                                                   Але сон не приходить.
                                                   Знов в душі бринить нова пісенька,
                                                   Попід вікнами бродить.
                                                   Моя земленько ти ріднесенька,
                                                   Святе моє кохання,
                                                   Для тебе була перша пісенька,
                                                   Тобі буде й остання.

(Вірш “Моя земленько”
із збірки “Ранкові зустрічі”).

Про жахливе життя в австрійському таборі в містечку Гмюнд вона розповіла в поемі “Мати-страдниця”. Поему вперше надрукували в 1922 році у Філадельфії, а в 1929 році вона вийшла у Львові в серії “Золота бібліотека”.

У 1919 році поетеса повернулася на Західну Україну. Тут вона вчила сільських дітей української грамоти. Разом із чоловіком Марія Омелянівна проводила в краї велику патріотичну роботу, за що чеські власті звільнили її з посади вчителя. Довелося заробляти на прожиття, даючи приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові і Миронові. У 1910-1930 роках вийшли друком у Львові, Ужгороді, Відні, Філадельфії її книжечки “Мати-страдниця”, “Святий Миколай на Підкарпатській Русі”, “Вертеп”, “Малий Василько”, “Кравчиня Маруся”, “Юркова мандрівка”, “Зайчик і лисичка”, багато поезій, оповідань, казок, загадок. До речі, її загадки дуже цікаві. Вони про предмети домашнього вжитку, школу, тварин, народні прикмети тощо.

                                                  В білій одежині цілий рік ходила,
                                                                  Навесні зелений волос розпустила,
                                                  Кучері вмивала чистою росою,
                                                  Гай розвеселяла білою красою.

(Берізка).

Ці загадки вчать дітей бути спостережливими, кмітливими, образно мислити.

У 1920 році вийшов її “Збірничок віршів для дітей”, а в 1925-1927 роках – три випуски літературних матеріалів для початкової школи під назвою “Ластівка”. У них письменниця пише про зрозумілі і доступні для дітей речі. У віршах зворушливо розповідає про весну і зиму, про птахів і звірят, про духовну красу українського народу.

                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…
                                                                     Мов метелики сріблисті,
                                                       Ті сніжинки білі, чисті,
                                                       Тихо сипляться до ніг…
                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…

                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…
                                                       Тихо, легко і спроквола
                                                       Покриває все довкола –
                                                       Ні стежок, ані доріг…
                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…

                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…
                                                       Вже присипав доли, гори,
                                                       Вже весь світ мов біле море,
                                                       Біле море без доріг…
                                                       Сипле, сипле, сипле сніг…
                                                          (Вірш “Сипле сніг” із збірки
                                                          “Казка про Діда Мороза і Бабу Завірюху”).

На Прикарпаття Марійка Підгірянка повернулася у 1928 році. Працювала в Антонівці, Братишеві, Вікнянах Тлумацького повіту. Життя у рідних краях потроху налагоджувалося. Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. Деякі вірші були написані під відомі народні мелодії, щоб їх могли наспівувати діти. Поетеса знала багато мов – німецьку, чеську, польську та інші, тому займалася перекладацькою діяльністю. Але рукописи цих оригінальних творів загинули під час пожежі у червні 1941 року, у перші дні нападу фашистів на країну. Її перу належать і декілька п'єс, головною темою яких є навчання дітей чесності, справедливості, любові до рідного краю. Навесні 1940 року сталася біда: у містечку Нижнів на базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На роки М.Підгірянка була прикута до ліжка. До того ж гнітючий настрій викликала у поетеси розв'язана фашистами війна. Тільки через десять років здоров'я її дещо поліпшилося і вона знову повернулася до творчості.

Нові збірки її поезій були опубліковані у журналах “Жовтень”, “Вітчизна”, її прийнято до Спілки письменників України.

У 1957 році разом із чоловіком письменниця переїхала жити до дочки Дарії у село Рудне поблизу Львова. Марія Омелянівна планувала упорядкувати нову книжечку для дітей, але 18 травня 1963 року перестало битися її серце. Звідси провели її в останню путь на Личаківський цвинтар, що у Львові, на вічний спочинок.

Сьогодні ви, діти, маєте можливість познайомитися із цікавими, самобутніми творами цієї талановитої поетеси, народного педагога, культурно-освітнього діяча, творча спадщина якої назавжди ввійшла до золотого фонду української літератури.

                                                       Хто тебе так щиро любить,
                                                      І вбирає, і голубить,
      І кладе у постіль спати?
        Мати.

                                                       Хто стеріг тебе від злого,
       Відмовляв собі усього,
       Щоб тобі віддати?
           Мати.

                                                       Хто тебе узяв за руку
                                                       І до школи на науку
                                                       Вів, щоб розуму навчати?
           Мати.
                                                             (Вірш “Мати” із збірки
                                                         “Ранкові зустрічі”).

Видавництво “Веселка” випустило ряд книжок Марійки Підгірянки: “Безкінечні казочки” (1970), “Грай, бджілко!” (1978), “Ранкові зустрічі” (1981), “Гарний Мурко мій маленький” (1990), “Учись, маленький” (1994).
Її поезії мають велике пізнавальне і виховне значення, несуть дітям добро та радість, допомагають пізнати світ через красу рідного слова.

                                                    Люблю матусю, батька люблю,
                                                                     Люблю хатину рідну свою,
                                                    І рідну школу, і вчителів,
                                                    Село, де вперше сонце зустрів.
                                                    Люблю в криничці блакитну глиб,
                                                    І лан, що родить для мене хліб,
                                                    Садок, з якого грушки несу,
                                                    Горбок, де білі вівці пасу.
                                                    Бо ж горбочки, лани, ліси –
                                                    Для мене повні добра й краси,
                                                    Бо все, що бачу навколо я, –
                                                    То люба, рідна моя земля!

(Вірш “Що я люблю” із збірки
“Ростіть великі”).

Твори Марійки Підгірянки ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкуються у колективних збірниках, антологіях, дитячих журналах. Вони дістали високу оцінку письменників, літературознавців. Видатний український поет Максим Рильський писав: “Марійка Підгірянка – справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”.

Сподіваємося, що і вам, дорогі друзі, сподобаються вірші Марійки Підгірянки, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі і з великою любов'ю до вас і рідної України.

Твори Марійки Підгірянки:

♦ Підгірянка М. Безкінечні казочки / М.Підгірянка ; худож. Л.Андрощук. – К. : Гроно, 1998. – 6 с.
♦ Підгірянка М. Безкінечні казочки / М.Підгірянка ; мал. І.Остафійчук. – К. : Веселка, 1970. – 52 с. : ілюстр.
♦ Підгірянка М. Гарний Мурко мій маленький : вірші / М.Підгірянка. – К. : Веселка, 1990. – 16 с. : ілюстр.
♦ Підгірянка М. Казка про Діда Мороза і Бабу Завірюху / М.Підгірянка ; худож. О.Богомаз. – К. : Школа, 2000. – 11с.
♦ Підгірянка М. Прогулянка / М.Підгірянка ; худож. Л.Христевич. – К. : Томіріс, 1997. – 14 с.
♦ Підгірянка М. Ранкові зустрічі / М.Підгірянка ; передм. М.Слободянюк ; іл. Л.Горошко. – К. : Школа, 2008. – 160 с. : ілюстр. – (Хрестоматія школяра).
♦ Підгірянка М. Ростіть великі : вірші / МПідгірянка ; упоряд. та післямова В.Лучука ; худ. Б.Пікулицький. – Львів : Каменяр, 1979. – 95 с.
♦ Підгірянка М. Три віночки : (твори Марійки Підгірянки з релігійної тематики) / М.Підгірянка. – Коломия : ВІК, 1995. – 95 с.

* * *

♦ Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Дивосвіт “Веселки” : антологія літератури для дітей та юнацтва. Т. 1. Українська література. – К., 2004. – С. 573-577.
♦ Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Рідне слово : хрестоматія. Кн. 2. – К., 1999. – С. 180-185.
♦ Підгірянка М. Вірші / М.Підгірянка // Веселка : антологія української літератури для дітей. Т. 2. – К., 1984. – С. 81-85.
♦ Підгірянка М. Із збірки “Ростіть великі” / М.Підгірянка // Українська дитяча література : хрестоматія. – К., 2002. – С. 412-419.

Матеріали про життя і творчість

Марійки Підгірянки:

♦ Гаєвська Н.М. Марійка Підгірянка (1881-1963) / Н.М.Гаєвська // Дніпрова хвиля : хрестоматія нововведених творів до шкільних програм. – К., 1991. – С. 858-859.
♦ Левицький В. Карпатська горлиця : 125 років з дня народження Марійки Підгірянки / В.Левицький // Веселочка. – 2005. – № 5-6. – С. 34-37.
♦ Лучук В. Марійка Підгірянка (1881-1963) / В.Лучук // Рідне слово : хрестоматія. Кн. 2. – К., 1999. – С. 178-179.
♦ Лучук В. Поетичний світ Марійки Підгірянки / В.Лучук // Підгірянка М. Ростіть великі / М.Підгірянка. – Львів, 1979. – С. 91-94.
♦ Марійка Підгірянка (Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) (1881-1963) // Більчук М. Українські та зарубіжні письменники : розповіді про життя і творчість / М.Більчук. – Тернопіль, 2006. – С. 124-126.
♦ Підгірянка Марійка // Оліфіренко С.М. Універсальний літературний словник-довідник / С.М.Оліфіренко. – Донецьк, 2008. – С. 432.
♦ Слободянюк Л. Талант з Карпатських гір / Л.Слободянюк // Підгірянка М. Ранкові зустрічі / М.Підгірянка. – К., 2008. – С. 3-6.

Методичні матеріали для вчителів

на допомогу вивченню творчості

М.Підгірянки:

♦ Вільшук М. Вінок у славу Божу / М.Вільшук, В.Слезінський // Підгірянка М. Три віночки / М.Підгірянка. – Коломия, 1995. – С. 3-8.
♦ Сухоручко Л. Вертепна драма : інтегрований урок літератури та християнської етики за творчістю Марійки Підгірянки у 9-му кл. / Л.Сухоручко // Українська мова та література. – 2009. – № 1-3. – С. 16-17.
♦ Терещенко І. Донька підгірянського краю / І.Терещенко // Палітра педагога. – 2006. – № 2. – С. 3-5.
♦ Школа Н. Дочка Прикарпаття : Марійці Підгірянці – 125 років / Н.Школа // Початкова освіта. – 2006. – № 13. – С. 3-4.
♦ Якименко М.П. “Зійдуть мої пісеньки, як рута…” : вивчення творів Марійки Підгірянки / М.П.Якименко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 36. – С. 33-35.

Вебліографія:

♦ refine.org.ua – Життя і творчість Марійки Підгірянки.
♦ ukrlife.org – Підгірянка М. Віршовані казки.
♦ ukrreferat.com – Марійка Підгірянка. Реферат.
♦ ukrlit.vn.ua – Марійка Підгірянка. Біографія. Твори.
♦ franyk.net – Марійка Підгірянка.

Матеріал підготувала                     Суховірська О.А.

Комп'ютерний набір                       Марчук Л.В.
                                                        Богданова О.Г.

Відповідальна за випуск                Черноус В.Ю.