ТІЛЬКИ ВАМ, БАБУСЮ

   У неділю за обіднім столом зібралася вся сім'я. На чільному місці сиділа сива, наче голубка, бабуся, поряд з нею (на ватяній подушці, щоб міг дотягнутися до тарілки) – чорноокий онучок Вітя у білій святковій тенісці, а далі – тато і мама.
   Коли вже попоїли і салат з помідорів та огірків, і борщ, і рум'яні котлети з гречаною кашею, мати внесла з кухні повну плетену з лози фруктовницю із достиглими темно-червоними персиками, припрошуючи:
   – Їжте, будь ласка. Це сьогодні замість компоту.
   – Бабусю, он той найбільший персик – то вам, – мовив Вітя і показав пальцем на рожевощокого красеня, який увінчував гарно викладену гірку.
   – Я тобі його подам, – сказала старенька. – Той персик, Вітю, так і про­ситься до тебе у тарілку.
   – Ні, ні, – замахав руками хлопчик. – Тільки вам, бабусю, тільки вам!
   – Дякую, Вітю. А тепер поклади собі ось цих два красені. Вони теж дуже смачні.
   – Ні, бабусю. Спочатку всі з'їмо по одному, потім знову всі по одному. Щоб вистачило кожному.
   – Хай буде так, – погодилася старенька.
   Батько з матір'ю перезирнулися – в їх очах світилася радість.
   Вітя надкусив соковитий персик і подарував рідним щасливу посмішку.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи сподобався вам Вітя?
   Як ставиться хлопчик до бабусі?
   Чи любиш ти своїх бабусю і дідуся?
   Чого у батьків в очах світилася радість?