Віронька-зіронька

Гляньте: наша Віронька,
Наче ясна зіронька,
Вранці прокидається –
Весело всміхається
Татові й матусі,
Лагідній бабусі,
Дідусеві й киці,
 Щиглику й вербиці;
Квітам при стежинці,
Сонечку й хмаринці!

У зеленому садочку

У зеленому садочку
Зайчик спав у холодочку
У саду гуляла Віра
І знайшла зайчатко сіре.
Ой, яке ж воно гарненьке
І пухнасте, і маленьке!
Не втікай у ліс, зайчатко
Хай натішиться дитятко!

Ой,чому це плаче Киця?

Ой, чому це плаче Киця?
Протікає черепиця…
І коли надворі дощ,
Він в хатинці йде також.
Треба Кицю рятувати –
Дах мерщій ремонтувати!
Тут же ранньої пори
Вийшли з лісу два бобри,  
Працювали без зупинки –
Знов хатинка, як картинка.
Не страшна Кицюні злива –
Киця рада і щаслива!

Зустріч із Равликом

Внучка Равлика зустріла,
А зайняти не посміла.
Хто такий? Куди повзе?
Що на спинці він везе?
Чом такий повільний дуже?
Чи з малятами він дружить?
Їй дідусь говорить:
– Знай –
 Равлик це. В квітковий гай
Він везе свою хатинку.
 Не зашкодь йому, дитинко!

Ой то песик!..

Ой то песик – гав та гав!
Всіх курчаток налякав.
Як підскочить мама Квочка –
Геть утік він із садочка.
Утікав – не оглядався,
За Вірусю заховався...

Грибок

Йшов дідусь у сад по сливи
І спинився: що за диво?
Це ж садиба, не лісок,

Де на стежці взявсь грибок?
А відгадка тут проста,

Отака вже сміхота:

Не впізнав дідусь Вірусі
У крислатім капелюсі

Хмаринка і сонечко

– Ти куди, хмаринко біла,
Любе сонечко поділа? 
– Вклала спати на перинку,
Хай спочине хоч хвилинку!
Угорі вітрець гуляє,
Дарма часу він не гає:
Здув хмаринку світлоброву
Сяє сонечко нам знову.

Півник

Крикнув Півник:
– Кукуріку!
Кукурікав би без ліку.
– Годі, Півнику горлати
Наша доня хоче спати.
I Відпочине трішки,
Бо стомились ніжки,
Ніжки й рученятка
В нашого малятка!

Мишка-хитрунка

Ходить Котик тишком-нишком,
Упіймати хоче Мишку.
 Мишка ті старання чує –
Три дні дома не ночує.
Хто навчив малу хитрунку
Отакому порятунку?
Мудра Миша – прабабуся.
Мишку знає вже Віруся.

Віронька працює

Поливала Віра грядку –
Всі морквинки по порядку,
І цибульку, й полунички,
Чорнобривчики й травичку,
Ллється з лійки дощик рясно
Все поллє Віруся вчасно.

Їжачок

Їжачок турботу має
Стиглі яблучка збирає.
І до Віроньки прибіг,
Заспокоїтись поміг,
Бо мала Віруся впала,
Гірко слізки проливала.
Каже:
– Плакати не треба!
Краще яблучко – для тебе!

Засинай, малятко!

Ніч надходить. Сяють зорі
На небесному просторі.
Люлі-люлі, баю-бай
Спи, дитинко, засинай,
Спи, кохана Віронько,
Наша ясна зіронько!
Хай тобі присниться
Їжачок і Киця
Сонечко й Курчатко
Засинай, малятко!