ослик
Жили-були Ведмедик і Ослик. Одного разу трапилося обидвом тягнути візок із поклажею. Ведмедик смикав прямо, Ослик – убік.
– Нам додому, а ти куди тягнеш? – дорікнув дружкові Ведмедик.
– Хіба не все одно? – здивувався Ослик.
– Все одно, – розсердився Ведмедик, – знаєш кому?
Ослик наставив вуха, і Ведмедик змушений був сказати:
– А тому, чиїй голові гвинтиків бракує!
Ослик сів на запилену дорогу, насурмонився, тоді задумався: де ж йому на ті гвинтики розжитися? Раптом він згадав Борсука-годинникаря і притьмом кинувся до його майстерні.
– Виручай! – заблагав Ослик Борсука. – Гвинтиків моїй голові не вистачає. А в тебе їх он скільки!
Годинникар усміхнувся у ріденькі свої вуса, пояснив, що, мовляв, гвинтики його механізмів замалі для ослячої голови, потім порадив звернутися до його кума Бобра.
– Той щось придумає! Хи-хи!
Прибіг Ослик до Бобра-стельмаха. Вислухав його Бобер, нареготався вволю та й каже:
– Не підійдуть гвинти, що я роблю для верстатів, – надто великі. Гайни, Ослику, до мого приятеля Зайця Куцохвостенка. Він коваль, чимось зарадить.
Тільки-но скінчив Ослик оповідати, ради чого він тут, у кузні, об'явився, Куцохвостенко мало з ніг не впав од сміху, тоді простер лапу на двері:
– Іди з очей, халамиднику! Бо, чого доброго, – лусну!
Похилив голову Ослик, бреде лісовою дорогою, сам собі жаліється: “І чого я такий нещасний! Гвинтиків ніде не можу добути. А без них, видно, життя не життя. Піду — втоплюся”. Тим часом тією ж дорогою прошкував назустріч Осликові Лев.
– Що з тобою. Ослику? Ти так помарнів, – зауважив Лев.
– Як же мені не помарніти! – мало не плачучи, вигукнув Ослик і розповів усе все: як тягнув з Ведмедиком візок, як Ведмедик розсердився із-за якихось гвинтиків, як ходив до годинникаря, до стельмаха, до коваля...
– Про що ж ти думав, – спитав Лев, – коли тягнув з Ведмедиком візок?
– Ні про що! – стріпнув Ослик вухами. – Хіба не все одно: думати, не думати?
– Отож-бо й воно, – спохмурнів Лев, – що не все одно. Отож-бо й воно. Прощай!
Пішов Лев. Ослик стоїть розгублений і ніяк не може збагнути: чого мудрий володар усіх, які тільки є навкруг, лісів, цар звірів і всього живого ні з того, ні з сього розгнівались? Невже про все, що робиш або збираєшся робити, треба думати?