ОКСАНЧИН БУКЕТ

   Приїхала Оксанка до баби в гості “Запорожцем”. З татом і мамою. Як увійшли на подвір'я, то попали наче у казку. Кругом все цвіло: біліло, рожевіло, червоніло, жовтіло.
   На яблунях від квітів не було видно гілок. Оксанці ж здавалося, що на дерева випав сніг.
  А під яблунями, вздовж стежки, вишикувалися в ряд, як солдати в шерензі, стрункі білоголові нарциси, а за ними – кілька гнізд червоних і жовтих тюльпанів, а ще далі – півонії вибили кульки-пуп'янки, що вже потріскалися і звідти проглядалися темно-червоні смужки.
   Коли вже націлувалися і наговорилися з бабусею, Оксанка запитала:
   –  Бабусю, а якими парфумами ви побризкали подвір'я?
   І батько і мати щиро засміялися, а старенька серйозно пояснила:
   –  Це, дитинко, так бузок надухмянив повітря, а ще йому допомогли яблуні і нарциси.
   Так вже гарно і напахчено було кругом, що не хотілося йти до хати.
   Коли Оксанка попоіла бабиного смачного борщу і вареників з карто­плею, посиланих смаженою на соняшниковій олії цибулею, то сказала:
   – Бабусю, я нарву собі букет.
   – Може, я тобі приготую пізніше? Ще встигнемо. Поки поїдете, то квіти геть пов'януть. Так що почекай, підемо всі разом.
   – Я нарву сама! – затялася мала.
   – То йди, Оксанко, – дозволила бабуся.
   Нарешті з хати вийшли баба з гостями і в один голос ахнули: на подвір'ї не було жодного нарциса, жодного тюльпана, а на стежці стояла Оксанка і тримала цілий оберемок понівечених квіток.
   – Ти навіщо зірвала всі квіти?  накинулася мати на доньку. – Тобі вже п'ять років, пора розуміти що добре, а що погано.
   – Ти не кричи на мене. Це не твої квіти. Я бабусі залишила бузок і квіти на яблунях.
   Старенька пильно подивилася на внучку і важко зітхнула.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи сподобалася вам Оксанка?
   Скільки треба було нарвати квітів на букет?
   Чи яблуневі квіти рвуть на букет? Якщо не рвуть, то чому?
   Кого нагадує вам Оксанка із знайомих дітей?
   Чому бабуся важко зітхнула?