Світлокосій, синьоокій Маринці сестра Оля, шестикласниця, подарувала книжку. Дівчинка ще не вміла читати, хоча деякі букви вже знала. Вона гортала сторінки й розглядала кольорові малюнки. їй сподобалася розквітла яблуня: стовбур коричневий, а квіти біло-рожеві.Точнісінько так цвіли яблуні цієї весни у їхньому садку. Маринка милувалася то червоним метеликом, то бджілками, то шпаками, яких вправно намалював художник. Аж тут пригадала, що в садку на одній із яблунь прикріплена шпаківня. Бачила, як птахи сідали на розквітлі гілки і як потім носили їжу шпаченятам. “А чому це тут окремо намальовано яблуню, шпаків і метелика?”– подумала Маринка. Вона витягла з шухляди ножиці і швиденько вирізала з книжки розквітлу яблуню, потім – шпаківню з чорними птахами. Склала малюнки докупи – вийшло майже так, як було в садку. “Але ж на яблуневих квітах сиділи бджоли, над гілками пурхали червоні і жовті метелики” – майнуло в голові. Скоро знайшла у книжці аркуш з намальованими бджолами і метеликами – і теж вирізала їх. Потім взяла клей і все, що вирізала, наклеїла на малюнок розквітлої яблуні. Дівчинка так втішилася своєю роботою, що побігла похвалитися сестрі. Коли Оля побачила понівечену книжку, вона суворо глянула пекучими чорними очима на малу і сердито вигукнула: – Ти й цю книжку порізала? – Я хотіла, щоб було так гарно, як у нашому садку,– промовила Маринка. – Я ж казала тобі,– сердито картала старша сестра молодшу, – що книжку псувати не можна. Що не можна різати, малювати на ній. Ти ж обіцяла? – Обіцяла,– буркнула дівчинка. – А чому на цій яблуні немає шпаківні, не літають над нею бджоли і метелики? – Значить, їх там не треба, – роздратовано пояснювала Оля. – Або вже полетіли додому. – То був би вечір, і яблуню не було б видно, – трималася свого Маринка. – Не патякай, розумнице! – гримнула сестра. – Тепер я більше не куплю тобі жодної книжки. Зрозуміла чому? – Ні, – стенула плечима вперта мала. – Бо ти не вмієш шанувати книжку! А тепер іди собі, не заважай мені готувати уроки. Маринка захмарилась, як небо на дощ, узяла порізану книжку і жбурнула нею у захламлений поламаними іграшками і подертими книжками куток біля етажерки з порожніми полицями.
ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:
Чи правильно вчинила Маринка з книжкою? Чому розгнівалася Оля? Як Маринка ставиться до іграшок? Чому на етажерці порожні полиці? Що мала зробити Оля, коли дарувала Маринці книжку? У якому стані ваші книжки та іграшки?