ПІРАТ

   На подвір'ї відбулися деякі зміни: побудували новий хлів. У старому складали нарубані дрова й брикет, а на вишках... Вишки тепер були порожніми – курей переселили на нові.
   Кмітливий Пірат, великий молодий пес, негайно скористався з такої ситуації і, не довго думаючи, захопив спорожнілі вишки у своє володіння.
   Тепер у нього було два помешкання: будка внизу й вишки вгорі. Туди він добирався дуже просто – стрибав на дах будки, а звідти у віконце вишок.
   І через хвилину, розлігшись на соломі, визирав згори вдоволений, веселий, бадьоро гавкав звідтіля на корову, що виходила з хліва, на перехожих або просто так.
   Втім, кури, перебравшись у нове житло, не забули про собачу будку, продовжували нестись у ній. І цим теж скористався Пірат.
   Якось він скуштував одне яйце – ох і смачно. Тепер, собака, розлігшись на вишках, згори спостерігав за курми – коли ж якась із них зайде до будки? Як тільки вона вибиралась звідтіля, Пірат негайно стрибав униз і ласував свіженьким яєчком.
   Але ж які ледачі ті кури! Як довго чекати, коли знесеться якась із них.
   Пірат втрачав терпіння. Він уже не міг спокійно спостерігати за курми. Угледівши якусь, він кидався до неї й намагався загнати до будки. А ті, кляті, опирались.
   І Пірат просто надворі торсав несушку мордою, тиснув лапою.
   “Віддай яйце!” – хотів сказати він й нетерпляче повискував і навіть гаркав на курку.
   –  Е-е, друже, надто вже ти ласий до яєць, – сказала господиня. – Дивись, бо покараю за такі вибрики.
   Пірат розумів свою провину, винувато крутив хвостом, але... Такі смачненькі ті яйця!..
   Тільки ж кури, ох, ті боязливі кури!..
   Тепер його, Пірата, обходять стороною. І в будці вже перестали нестись.
   Дурні кури...