Диптих
1.
Чужинець ти. І всі ви - яничари.
З Турецьке зілля хиже і безнебе.
І До тебе в сни приходжу я ночами
За сто печалей від самої себе.
Л.Костенко
Я в сон пройду твій мимо варти.
Тихенько сяду в головах.
Той бог війни чогось та й вартий –
Звелів нам бути в ворогах.
Вже й не поляки, не татари –
Їх кавалькади відгули –
Несуться відстані ордами,
Мов все життя за нами йшли,
Немов гонились задля честі,
Ламали ноги рисаки...
...Та все ж, колись на перехресті
Таки вдалось від них втекти.
Лягли мечі на відпочинок
І заржавіли стремена,
Збирати щастя свій ужинок
Пішло, як древняя княжна.
Край шляху м'ята проростала,
Старезний час про все забув,
А я нікому не сказала
З яким ти військом разом був.
Ну а воно – неслось в пилюзі,
Підкови бились об віки.
Не вороги сказали – друзі,
Яким до тебе шляхом йти...
...Я в сон крадусь твій мимо варти,
Навшпиньки. Подих зупиню.
Навкруг наметів – стали ватри,
Я ж непомітна, бо я сплю.
А ти прокинешся у морок
З мечем в руці, як й засинав,
И згадаєш сон: як ти – мій ворог –
Моє волосся цілував...
2.
Я знаю все: я снилася для тебе,
Коли заходив дощ в осінній сад.
А небо?
На колодку взяли небо
Напередодні жовтолистих свят.
Я знаю все: ти стукав в ніч, як в душу,
Й дощі паслись здичавіло з роси.
Ой, небо...
Покуйовдившись, на грушню
Вляглось чи до зорі чи до весни.