ОДИН
– Один я, одиниця! – журиться цифра 1. Одиниця чи один – то одне й те саме. Це – Я.
– Одному, – зітхнуло довгасте Коло-Нуль, – на світі важко.
– О, правда! Ти мене розумієш, Нулю. Тобі теж одиноко?
– Одиноко-одиноко!
Отак стоять Один-Одиниця та Коло-Нуль. Порізно.
НУЛЬ
– Ну, годі журитись, —– сказало Коло-Нуль цифрі 1.
Нуль я – не Коло і не довгасте. Й не сумую.
– Невже не сумуєш? Хай будеш Нуль. А я все ж таки Один-одиниця. Один олівець, один зошит... А ти – ніщо, порожнє місце.
– Над цим я і не думав, – зітхнув Нуль. Воно ніби й справді так, як ти говориш.
ДВА
– Добродію, хто ти?
– Два. Один додати до одного – буде два. Ви хоч здогадуєтесь, скільки то буде, якщо біля двох поставити нуль?
– Де там здогадуємось!
– Двадцять буде! – підпоміг Школярик.
ТРИ
– Тр-р!
– Три, а не тр-р! – поправляє дядька-їздового цифра, схожа на літеру “3”, і питає: – Не так хіба?
– Та ніби так і не так, цифро, – на те мовив їздовий. – Треба, цифро, розрізняти подібне, але різне. У мене ось кінь та кобила і лошатко – скільки їх разом?
– Три! Троє.
– Тр-р-р! – я сказав. Що це означає?
– Так ви зупиняєте коней.
– Таки так!
ЧОТИРИ
– Чого ми, – загомоніли цифри, – не можемо встояти?
Чогось Один підійшов до цифри Три. Один і ще Один приєдналися до цифри Два.
– Чи не здається вам, – усміхнувся Учитель до учнів, – що числа зліва і справа – різні?
Відповів Школярик:
– Один і три: ЧОТИРИ; один та один і два: ЧОТИРИ.
П'ЯТЬ
– Подивіться на зірку, що намальована.
– Подивились!
– Погляньте на квітки фіалок, бузку... По скільки на них пелюсток?
– Поглянули!
Підрахував Школярик:
– Променів у зірок – по п'ять, пелюсток у фіалок, бузку та інших квітів – теж по п'ять.
ШІСТЬ
Шепоче понеділок до вівторка, вівторок до середи, шепелявить середа до четверга, четвер до п'ятниці, п'ятниця до суботи:
– Ш-ша! ПІ-ша! Скільки нас – мовчок! Хай дехто поморочить собі голову.
Школярик, хоч у нього випав передній зуб, сказав:
– Шість! Але тут не всі дні тижня.
СІМ
Схлипнула неділя:
– Сором! Ой! Усі шість днів згадано, мене мовби й забули! Що, тижнів уже не буде? Може, місяців не буде?
– Справді, – додав Учитель. – Без неділі тиждень не тиждень. Без чотирьох тижнів місяць не місяць. У тижні, отже, шість днів і...
– ...сьома неділя, – підказав Школярик.
ВІСІМ
– Візьмемо цифри: чотири і чотири. Складімо іх. Склали? Яку дію ми виконали?
– Виконали ми дію – додавання.
– В ящику знаходилось десять яблук. Два яблука ми взяли. Яку дію ми виконали?
– Віднімання!
– Всі поміркуймо. Два рази по чотири або чотири рази по два. Щоб одержати потрібне число, яку дію треба виконати?
– Все ясно. Множення!
– Вас, хлопчиків та дівчаток, тут порівно. Хлопчиків два і два. Стільки дівчаток. Скільки треба яблук з тих, що у ящику, щоби поділити так, аби кожному дісталося по яблуку?
– Вісім. Ця дія – ділення.
ДЕВ'ЯТЬ
– Десять у вас груш?
– Дванадцять без чотирьох.
– Даю ще одну. Скільки буде всіх груш, коли іще три додати і три відняти?
– Думаємо!
– Дев'ять! – не втерпів Школярик.
***
Школярик поставив коло цифри Один... Нуль і одержав: 10.
Так він учинив із цифрами Два, Три, Чотири, П'ять, Шість, Сім, Вісім, Дев'ять і одержав: 20, ЗО, 40, 50, 60, 70, 80, 90, потім додав до Десяти Нуль, одержав – 100, додав ще 0, одержав – 1000.
Можна додавати і нулі й інші цифри – кінця їм, цифрам, немає. Отже, їх можна додавати, віднімати, множити, ділити.
Так творяться цифри, тобто – числа.