ЗИМА

В своїй суворій
Німій красі
Зима – то казка,
Говорять всі.
Зима – то холод,
Сумують птиці:
Зігрітись ніде
Й води напиться…
Зима – то голод,
Зітхають звірі:
Вовки, лисиці
Та й зайці сірі.
Мені ж сказали
Хороші малята:
Зима – то лижі,
Ковзани, санчата.

ВЕСНА

В нашім краї – весна.
Метушаться струмки,
Щось булькочуть, булькочуть,
Спішать до ріки.
І зникають в калюжах
Великих вони.
Зеленіє трава –
Дочекалась весни.
Всюди гнізда-домівки
Лаштують шпаки.
І радіють, радіють
Весні малюки!

ЛІТО

В небі сонечко яскраве –
В травах коники.
А у лісі кучерявім
Квітнуть дзвоники.
Схожа вродою із сонцем
Кожна квіточка.
Стигла вишня під віконцем.
Літо… Літечко.

ОСІНЬ

У ставочок
Тихо верби ронять слізки.
На горбочку
Зажурилися берізки.
Сумовато
У кущах вітрець зітхає.
В оксамитах
Ходить осінь в ріднім краї.